„Ми повинні бути сповненні, радості” – бл. o. Владислав Буковинський., 1970
На світі небагато Парафій бл. o. Владислава Буковинського, якого зовсім недавно беатифікували - 11 вересня 2016 року в Караганді (Казахстан). Однією з них (єдиною в Україні), є Парафія в Горохові, у Луцькій дієцезії.
Незважаючи на те, що, історично, парафія існує понад 400 (чотирьохсот) років, вона не має сьогодні своєї святині. Костел був знищений в часи комунізму. Після відновлення Україною незалежності, у 1991 році, повернулося право на свобода віросповідання. Парафія в Горохові розпочала відроджуватися. Прийнято рішення про будівництво нового Костелу, але це було вже після беатифікації o. Владислава Буковинського тому, луцький єпископ Віталій Скомаровський 17 березня 2017 року постановив, що новозбудований Костел буде під заступництвом бл. o. Владислава Буковинського.
Тим більше, що о. Буковінський був дуже пов'язаний з Луцькою дієцезю. У 1936–39 роках працює викладачем катехетики і соціології у Вищій духовній семінарії в Луцьку. З 1938 року — генеральний секретар Дієцезіяльного Інституту католицької акції, директор Вищого інституту релігійних знань і заступник редактора «Католицького життя». Увесь цей час отець Владислав також викладає релігію в школах міста. У 1939 році ксьондз Владислав Буковинський стає настоятелем кафедральної парафії в Луцьку.
17 вересня 1939 р. в Луцьк вступили радянські війська. Отець Владислав, крім своїх прямих обов'язків, опікується в'язнями та їхніми сім'ями. У луцьких в'язницях люди вмирали від голоду, тож духівник діставав та передавав для них харчі, а також підтримував їх духовно. У 1941 році його було засуджено за ст. 54–10 ч. 1 і 54–12 УК УРСР на 8 років рос. ИТЛ (исправительно-трудовые лагеря). 23 червня всіх в'язнів Луцької в'язниці, серед яких був і ксьондз, було розстріляно, проте куля не зачепила його і він чудом уникнув смерті. Він лежав під тілами своїх загиблих товаришів і уділяв їм розгрішення, і тільки вночі йому вдалося вибратися.
Під час подій волинської трагедії 1943—1944 років служив чим міг усім потерпілим — без огляду на народність чи віросповідання. Він допомагає знайти роботу, дає їжу, оплачує навчання дітей.
З другим приходом «совєтів» у ніч, з 3 на 4 січня 1945 року, кс. Владислав був заарештований разом із луцьким єпископом Адольфом-Петром Шельонжком та іншими священиками, що працювали в Луцьку. У 1946 р. він був осуджений за ст. 54–1 «а» і 54–11 УК СРСР на 10 років рос. ИТК (исправительно-трудовые колонии).
У 1946—1950 роках отець Владислав перебував у челябінських таборах, на лісоповалі. У таборі було багато віруючих, у тому числі й християн різних конфесій. Отець Владислав проводив своєрідні «екуменічні конференції», його згадують як терпеливу і толерантну людину — якщо між кимось виникали суперечки, то гасив їх саме отець.
10 серпня 1954 року Владислав Буковинський повністю відбув термін ув'язнення і був звільнений.
Вже 3 роки o. Владислав Буковинський є покровителем горохівської Парафії (були вкладені сили в те, щоб у Горохові повстав Костел). Наразі Парафіяльна Спільнота зустрічається на спільну мовитву в орендованих залах спортивної школи (на вулиці Хмельницького 2).
У цьому році Урочисту Святу Месу відпустову відправив o. Марцін Цєсєльскі у суботу 20.06 о 18:00. Проповідь o. Марціна була пов'язана з темою гомілії бл. o. Владислава з 1970 р . „Ми повинні бути сповненні радості”. На закінчення Євхаристії була відмовленя молитва за заступництвом бл. o. Владислава та благословенство реліквіями. На жаль, через оголошений в Україні стану епідемії коронавіруса, цього року не було можливості вшанування мощів покровителя Парафії через поцілунок.
Після літургії парафяни відспівали суплікацію – благаючи про закінчення пандемії коронавіруса у світі.
Бл. о. Владиславe Буковинський, молись за нас!
Comments